Група “Яблунька”

ГРУПА «ЯБЛУНЬКА»

(різновікова, інклюзивна)

ДЕВІЗ ГРУПИ:

«Група «Яблунька» у нас

Ну, звичайно, вищий клас!

Навкруги одні лиш друзі,

Ми, мов, ягідки у лузі!

Енергійні і завзяті,

Кожний день тут, як на святі!

Тобто все у нас гаразд –

Ласкаво просимо до нас!»

 

ПРАЦІВНИКИ ГРУПИ

 

  ДЯДІЙ ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА

   ПОСАДА: вихователь        

   ОСВІТА: неповна вища, Красноградський коледж

   Харківського ДПУ

   СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: «Початкове виховання»

   КВАЛІФІКАЦІЯ: спеціаліст, 11 тарифний розряд

   ЗАГАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ СТАЖ:10 років

 

    БІЛИК ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

     ПОСАДА: вихователь

     ОСВІТА: повна вища, Черкаський ДПІ, 1990 рік;

     Переяслав – Хмельницький ДПУ, 2012 рік

     СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: вихователь дітей дошкільного віку,

     організатор дошкільного виховання

     КВАЛІФІКАЦІЯ: спеціаліст вищої категорії, звання     «вихователь-методист»

    ЗАГАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ СТАЖ: 30 років

 

 

 ДОРОШЕНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ                                       

 ПОСАДА: інструктор з фізкультури    

 ОСВІТА: повна вища, Черкаський ДПІ

 СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: вчитель фізкультури    

 КВАЛІФІКАЦІЯ: спеціаліст вищої категорії, звання «вихователь-методист»

 ЗАГАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ СТАЖ: 36 років

 

 

 

ЗАВАЛКО ВЛАДИСЛАВА МИХАЙЛІВНА   

ПОСАДА: асистент вихователя з інклюзивної освіти

ОСВІТА: освітній ступінь бакалавр (неповна вища)    

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: «Початкова освіта»

ПРОФЕСІЙНА КВАЛІФІКАЦІЯ: вчитель початкової школи. Психолог.

Вчитель початкових класів закладу загальної освіти,   організатор роботи з учнівським об’єднанням, вихователь.

 

 

       

 

 

Педагогічне кредо вихователів:

«Найвище мистецтво вихователя – розбудити радість у творчості і знаннях»

                          

      ПАВЛІЧЕНКО ВІРА ДМИТРІВНА

        ПОСАДА: помічник вихователя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  • Група «Яблунька» – різновікова інклюзивна.
  • В групі виховується 13 дітей  4-го,5-го, 6-го та 7-го року життя.
  • Освітня робота здійснюється під час занять , індивідуальної та індивідуально-групової роботи, бесід, прогулянок.
  • Під час роботи групи користуємось освітньою програмою для дітей від 2 до 7 років «Дитина».

  

Реалізуємо такі завдання «Базового  компонента дошкільної освіти»:

  1. Збереження та зміцнення фізичного і психологічного здоров’я.
  2. Освітні завдання, розвиток знань, умінь, навичок.
  3. Формування морально-етичних норм.
  4. Сприяти всебічному розвитку дитини, як особистості.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

ДІТЕЙ 5-6 РОКІВ ЖИТТЯ

У віці 5-6 років ваша дитина вже майже доросла — через рік вона піде до школи! На шостому році життя в дітей формуються такі почуття: інтелектуальні (допитливість, цікавість, подив, почуття гумору); естетичні (почуття прекрасного, героїчного); моральні (почуття гордості, сорому, дружби).

 Сьогодні ми розглянемо, які зміни відбуваються в розвитку та характері дитини цього віку та на що батькам слід звернути увагу. У дітей цього віку дуже швидко розвивається пізнавальна активність. Діти стають ще допитливішими, дуже багато питань ставлять батькам і чекають правдивих, чесних, точних, відвертих відповідей. Вони мають вже певний багаж знань, тому дуже хочуть, щоб дорослі їх вислухали. Розмови з дітьми та відповіді на їхні запитання збагачують дитячий світогляд. У віці 5-6 років сприймання у дітей доволі активне (цілеспрямоване, осмислене, аналітичне).

Увага стає стійкою. Запам’ятовування вже цілеспрямоване, свідоме. Образна пам’ять являється чи не головним видом пам’яті в цьому віці.м У цьому віці стрімко розвивається смислова пам’ять. Її ефективність залежить від правильного розуміння інформації, що дається для запам’ятовування. Досвідчені педагоги під час занять обов’язково заохочують дітей повторювати, римувати; пропонують дітям встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та мислити образно. Ці засоби є найкращими для розвитку пам’яті дітей цього віку. Дитина починає створювати власні образи та керувати ними. Таким чином, діти здатні вигадувати цікаві історії, оповідання; складати вигадані ними конструкції не звертаючись до зразка.
          Мислення дітей 5-6 років — наочно-образне, з елементами словесно-логічного, вже формується й образно-схематичне. Починає розвиватися й категоріальне мислення, встановлюються зв’язки між поняттями «причина-наслідок». Діти старшого дошкільного віку можуть виконувати завдання на передбачення. Розвивається функція мислення символами, що є підґрунтям для створення різних моделей предметів.

Зростає й розумова активність дітей. На заняттях з математики вихователі груп старшого дошкільного віку вчать майбутніх першокласників логічно мислити, розв’язувати нескладні задачі усно (в думці). Крім того, вчать дітей розмірковувати, робити аналіз і невеликий коментар. Дитина починає робити описові розповіді, опираючись на сюжет, що намальований на картинці. Самостійно переказує нею почуте.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Батьки для дітей 5-6 річного віку є прикладом для наслідування. Тому задумайтесь — який приклад ви подаєте в тій чи іншій ситуації.
• Дуже важливими моментами в житті дитини цього віку є час, проведений спільно з батьками. Відвідавши разом із батьками зоопарк, цирк, кінотеатр, навіть проста прогулянка на свіжому повітрі здатні залишити яскраві враження в дитини.
• Спілкування з дітьми дуже необхідні для подальшого становлення особистості. Спостерігаючи за поведінкою батьків у соціумі, дитина швидше починає орієнтуватися в навколишньому середовищі.
• У цьому віці діти дуже часто починають робити те, що їм хочеться, а не те, що сказали робити батьки, тому що вважають себе вже «дорослими». У такому випадку батьки повинні діяти згідно з ситуацією. Тут потрібно чітко розуміти: дитина маніпулює чи намагається соціалізуватися та виокремити свою індивідуальність.
• Важливо встановити довірливі стосунки між дітьми та батьками. Грубою помилкою батьків являється принизливе ставлення до дитини, фрази на кшталт: «Ти ще малий, тому не лізь у дорослі справи. Знай своє місце». Знаходьте «золоту середину» в спілкуванні, надавайте можливість дитині бути самостійною, але потрібно це робити в міру дозволеного.
• У 5-6 років дитина ще дуже залежить від батьків, тому головною умовою подальших довірчих стосунків між дітьми та батьками — ваша любов до них. Потрібно, щоб дитина постійно знаходилась у відчутті щастя. Тоді в неї ніколи не з’явиться комплекс самотності.
І найголовніше — щоб дитина була щасливою та відчувала, що її люблять, 10 разів на день обіймайте її та дайте відчути, як ви сильно її любите. Це є найголовнішою умовою виховання та подальших гарних і довірливих стосунків із дитиною, дасть можливість їй не замкнутися в собі!
Також у цьому віці варто вже подумати про підготовку дитини до школи.

Співпраця з батьками: «Педагогіка партнерства як основа успішної взаємодії»

Створення сприятливої атмосфери співпраці, скорочення монологів і дублювання інформації, перехід до діалогічного спілкування зі дітками, інтенсифікація впровадження активних методів, що дають можливості для формування всебічно розвинутої особистості, розвитку ініціативи, поглиблення пізнавальної та освітньої діяльність.

Вважають, що  педагогіка партнерства – це апгрейд інструментарію для роботи з батьками, яка вперше прописана законодавством. Створення меморандуму в закладі допомагає об’єднати всіх суб’єктів процесу спільними цілями, завданнями, поглядами на освітній та виховний процеси. До написання меморандуму адміністрація залучає колектив та батьків, що дозволяє створити умови для успішної взаємної діяльності усіх учасників процесу. Педагогіка партнерства набуває важливого значення, як вектор гуманного і творчого підходу до кожного суб’єкта процесу.

Основою педагогіки партнерства є рівні права учасників, які об’єднанні спільними цілями, прагненнями та зацікавленні в кінцевому результаті. Згідно з цими принципами, вихователь –  це друг і наставник, а родина дитини– зацікавлені однодумці, які беруть участь у житті садочка. А отже, діти, батьки та вихователі  –  рівноправні учасники освітнього процесу, об’єднані спільними цілями та прагненнями й відповідальні за результат.

Для реалізації педагогіки партнерства в новому Законі України «Про освіту» закладена індивідуальна освітня траєкторія – персональний шлях реалізації особистісного потенціалу дитини, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду.

Є підстави вважати, що включаючи батьківство до процесу, можна зробити суттєвий внесок у життя садочка. Залучення батьків повинно відбуватися кожного дня, а не лише під час проведення батьківських зборів. Відбувається обмін ідеями та думками, оскільки залучені і батьки, і діти, і вихователі. Також це спільне оперативне реагування та розв’язання проблем і викликів, що виникають під час процесу.

Педагогіка партнерства створює атмосферу, в якій розкривається потенціал кожного, формується креативність, ініціативність та відповідальність, а також зменшується рівень стресу, що допомагає інтелекту працювати ефективніше.

Отже, в основі педагогіки партнерства лежить спілкування, взаємодія та співпраця між вихователем, дітьми та батьками. Використання педагогіки партнерства у роботі вихователя є вагомою складовою його педагогічної діяльності.

Головний зміст процесу інклюзії можна означити так: «Усім тут раді!»

Інклюзія — процес реального включення інвалідів у активне суспільне життя. При цьому всі зацікавлені сторони мають долучатися до участі для отримання бажаного результату. Інклюзія однаковою мірою необхідна всім членам суспільства. Інклюзія — це належність до співтовариства (групи друзів, школи, місця проживання).

 Бути інклюзивним — означає шукати шляхи для всіх дітей бути разом під час навчання (включно з дітьми з інвалідністю). Інклюзія означає розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, яка достатньо складна, але відповідає його здібностям. Інклюзія враховує потреби, а також спеціальні умови за підтримку, необхідні для досягнення успіху.

Консультація для батьків

«Ознайомлення дітей з природою»

Вчіть дітей помічати стан погоди. Восени йде дощ, холодно, вітер, вітер хитає  дерева, зриває листя, і вони падають, кружляючи в повітрі; восени на землі багато листя – жовтих, червоних.

Звертайте увагу дітей на те, що люди стали тепліше одягатися, ходять у гумових чоботях, під парасолями. Спостереження за змінами погоди можна пов’язати з іграми. Наприклад, граючи з вертушками, діти помічають, що коли вітер, – вертушки крутяться. Малюки з цікавістю збирають листя, грають з ними, складають букети.

 Під час прогулянки можна провести навчальні ігри: запропонуйте дитині знайти листя однаковою з зразком забарвлення та величини; розкласти листя однакового кольору по висхідній і спадної величиною; знайти найбільший і найменший лист.

У другий і третій періоди осені звертайте увагу дітей на те, що листя на деревах все менше, почитайте вірші про осінь.

Вчіть розрізняти деякі садові квіти за формою, забарвленням, запахом. Попросіть дитину показати, де квітка, а де листочок, де червоний ( білий, синій) квітка.

 Поспостерігайте або розкажіть про те, як дорослі прибирають урожай овочів.

 Знайомте дітей з зими під час ігор, посильного праці і спостережень. Ознайомлення з найбільш характерними ознаками зимового сезону здійснюйте щодня під час прогулянок. Чим змістовнішим і цікавішим будуть організовані прогулянки, тим яскравішими будуть враження дітей про зиму. Під час прогулянки залучайте їх увагу до стану неживої природи, вчить помічати погоду.

Короткочасні спостереження малюків за тим, як падає сніг, треба пов’язати з їх активною діяльністю, прослуховуванням віршів. Вийшовши на прогулянку, дитина з радістю ловить сніг, непомітно для себе осягає його властивості (білий, холодний, тане). Запропонуйте розглянути сніжинку, що впала на рукав пальто. Щоб відчути, що сніг холодний і від тепла розтає, діти повинні взяти його в руки.

По мірі того, як зима все більше і більше вступає у свої права, фіксуйте увагу дітей на те, як під час снігопаду він повільно, пластівцями опускається на землю, як швидко все навколо змінюється.

Посилити емоційно-позитивне ставлення дітей до цього явища допоможе заучування вірша М.Познанской «Сніг іде»

Тихо, тихо сніг іде,

Білий сніг, кошлатий.

Ми розчистимо сніг і лід

У дворі лопатою.

Від хвіртки ми з працею

До будинку стежку проведемо.

Вийде мама на поріг,

Скаже: «Хто б це міг

Провести доріжку до нашого порожку?»

Інші форми художнього слова (загадки, скоромовки) також допомагають малюкам запам’ятати, а потім – точніше і образней розповісти і передати на малюнку те, що вони бачили.

Спостереження зимових явищ в природі повинно чергуватися з іграми, в яких діти активно пізнають властивості снігу, льоду.

Звертайте увагу малюків на роботу двірника: він згрібає сніг, посипає піском тротуар, щоб не падали люди.

Велике задоволення приносять малюкам снігові споруди, навколо яких розгортаються захоплюючі ігри. У теплі дні організуйте ліплення з снігу. Покажіть, як скачати невеликі снігові кулі і зробити з них снігуроньку, як ліпити сніжки і кидати їх вдалину.

В морозний день запропонуйте послухати, як рипить сніг. Можна розглянути сліди кішки або проїхали санок, запропонуйте відгадати, чиї це сліди, простежте, хто куди ходив. Малюкам подобається малювати на снігу, а потім розглядати малюнки один одного.

Малюки дізнаються, що лід гладкий, слизький. Приготуйте кольоровий лід у присутності дітей. Діти з цікавістю спостерігають, як замерзає підфарбована вода, як лід розтає в кімнаті; їх радують гладкі льодинки різної форми і забарвлення, якими можна прикрашати будівлі.

У присутності дітей підгодуйте птахів, поясніть, що взимку птахи особливо потребують турботи людей. З часом малюки самі почнуть приймати безпосередню участь в годівлі птахів. Спостерігайте, як стрибають горобці, клюють крихти, цвірінькають, відлітають при необережному русі людей.

В процесі повсякденних спостережень за неживою природою (настанням тепла, таненням снігу) знайомте дітей з уявленнями про її весняних явищах. Углубляйте знання про те, що навесні сонце гріє сильніше, поступово стає тепло, сніг і лід тануть на сонці, біжать струмки, земля підсихає.

Важливо викликати у дитини цікавість до змін, що відбуваються в природі.                     Звертайте увагу дітей на перші ознаки весни: сонечко яскраво світить і гріє, тане сніг і снігові споруди, з’являються струмочки. Діти пускають човники, спостерігають, в яку сторону вони пливуть, знайомляться з тим, що у воді предмети пливуть за течією, при вітрі вони пливуть швидше. У вітряні дні запропонуйте малюкам пограти з вертушками, сонячні – пускайте зайчиків.

Необхідно спостерігати з дітьми і праця двірника, і прибирання вулиць навесні. Можна залучити малюків до прибирання майданчика: розкидати сніг, мітлою змести його, розчистити доріжки. У весняний період спостерігайте, як на деревах з’являються зелені листочки. Можна запропонує дітям порівняти смереку та березу, нахиліть гілочку дерева, щоб вони могли розглянути листя, помацати, понюхати.

Навесні слід здійснити прогулянку в сад, зверніть увагу малюків на те, що на деревах багато гарних квітів і зелених листя, поясніть, що квіти не треба рвати – на їх місці виростуть яблука, вишні.

Під час прогулянок покажіть з’явилася першу траву, запропонуйте знайти ще місця, де вона виросла, привчайте берегти зелені сходи.

Велику радість доставляють дітям весняні квіти. Малята розглядають кульбаби, визначають, якого вони кольору.

Викликає у малюків інтерес і поява комах. На прогулянці познайомте їх з метеликом, жуками, коником; з особливостями їх зовнішнього вигляду, рухами; діти стежать за польотом метеликів (пурхають), жуків (вони літають і повзають); дізнаються, що стрибає коник. Всі проводите спостереження в природних умовах – на природі.

Влітку можливості для ознайомлення дітей з природою значно розширюються. Гуляючи з дітьми звертайте увагу на стан погоди, врахуйте дбайливого ставлення до рослин. Розглядаючи квіти, діти помічають, що всі вони різні. Поступово знайомте дітей з назвами деяких кольорів (ромашка, жовтець, дзвіночок), запропонуйте уважно розглянути їх, знайти листя, квітки; порівняйте різні квіти за забарвленням, розмірами квітів, листя. Вчіть дітей складати букети.

 

Консультація для батьків 

«Екологічне виховання дошкільників»

Людина стала людиною, коли почула

Шепіт листя і пісню коника,

Дзюрчання весняного струмка і дзвін

Срібних струмочків у бездомному літньому небі…

В.О.Сухомлинський

Серед актуальних завдань, які розв’язують сьогодні дошкільні навчальні заклади, важливе місце належить екологічному вихованню. Природа своїм розмаїттям , барвами і динамічністю процесів привертає увагу людей змалку, збагачує їх мислення , є джерелом радісних переживань. Для дошкільників вона виступає основним елементом формування інтересів і позитивного ставлення до навколишнього світу. Сприймання природи збагачує мову, емоційну сферу, благодійно впливає на духовний світ малят та їх фізичний розвиток. Екологічні зміни на планеті спонукають сьогодні людей все глибше занурюватись в суть проблеми екологічного виховання та робити все необхідне для ії вирішення . Екологічне виховання дітей – нова галузь дошкільної педагогіки, теоретичний та практичний розвиток якої здійснюється на сучасному етапі.

Екологічне виховання підростаючого покоління є проблемою глобальною, вимагає практичного вирішення адаптованих завдань, покликана прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити дітям потребу не лише милуватися а й пізнавати, спостерігати, встановлювати зв’язки між явищами природи, робити відкриття. Екологічне виховання покликане значно посилити пізнавальні можливості дітей через формування у них стійкого інтересу до навколишнього світу.

Наш обов’язок відновити природу доки не пізно, тому з основних напрямків навчально – виховної роботи в дошкільних навчальних закладах є формування та розвиток екологічного мислення, самосвідомості, екологічної культури нового покоління – покоління XXI століття.

Основною формою роботи з екологічного виховання дітей – є заняття. На занятті діти отримують нові знання та уточнюють і закріплюють набуті раніше. Основне це засвоєння дітьми програмового матеріалу. Для цього вихователь використовує різноманітні методи – спостереження природних об’єктів, праці дорослих, дидактичні ігри, робота з картинами, читання художніх творів, бесіди. Метод проекту ґрунтується на дитячих потребах, інтересах, відкриває великі можливості для формування власного життєвого досвіду дитини у процесі взаємодії з навколишнім світом.

  ЗРАЗКИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

І ПРОЕКТ « ПРИКРАСЬ ДОВКІЛЛЯ». Спрямований на те, щоб подбати про чистоту та затишок не лише оселі , а й довкілля.Під впливом приємних вражень від своїх досягнень діти разом з вихователем доходять висновку – треба підтримувати чистоту в природі.

ПРОЕКТ ” КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ». Мета проекту – зібрати в книгу «скарги”, які надходять від тварин та рослин, що оточують дітей.

ПРОЕКТ «ДАРУЄМО РАДІСТЬ». Мета проекту – порадувати тих, хто нас оточує: погодувати пташок, збудувати шпаківню.

ПРОЕКТ «БЕРЕЖИМО ВОДУ». Мета проекту – навчити дітей економно використовувати воду, не забруднювати озера, ставки.

ПРОЕКТ «КОЛЕКЦІЯ ТВАРИН». Мета – збирання фотокарток, листівок з зображенням тварин та створення колекції. Підготувати дітей екскурсоводів , які розповідають цікаві історії про тварин , читають вірші.

ПРОЕКТ «ПРОГНОЗ ПОГОДИ». Мета проекту – діти збирають народні прикмети, за якими завбачають природу:

Театр природи (явища та стихії природи );

 Екологічними стежинами ( луг, ліс, сад, озеро ).

 Екологічні спостереження дають дітям можливість спілкуватися з живим об’єктом, розглянути його, отримати знання, показати взаємозв’язок, що існує в природі, закласти основи для появи у дітей емоційно – позитивного турботливого ставлення до даного об’єкту чи явища.

 Наступною формою роботи є – досліди, вони можуть бути екологічного та природознавчого характеру. Організовуючи цю роботу беремо до уваги важливу умову – нові знання , які дитина отримає, як результат своїх власних відкриттів, які ґрунтуються на знаннях, раніше нею засвоєних.

Екскурсії – це заняття, які здійснюються в природу. Освітньо -виховне значення екскурсій дуже велике, бо вони збільшують інтерес дітей до рідної

Природи, сприяють вихованню почуттів. Велику і цікаву спадщину екскурсій залишив нам В.Сухомлинський, яка до сьогоднішнього часу використовується в роботі з дітьми.

Екологічний тренінг – його мета формування у дітей екологічного чуття. Вправи з екологічного тренінгу проводяться в індивідуальній роботі з дітьми, а також у ході колективних занять.Діти повинні діяти з відомими правилами поведінки в природі.

На сучасному етапі приоритетними завданнями з екологічного виховання дошкільників є :

Створення умов для екологічного виховання дошкільників;здійснення цілісного підходу до оздоровлення дітей засобами природи.

Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи ( світло, температуру , вологу, грунт, взаємозв’язки та залежності) розвивати вміння класифікувати живу природу на основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак. 5. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об’єктів та явищ (народна творчість, прислів’я, загадки).

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що робота з екологічного виховання повинна бути систематичною, послідовною та направленою на позитивний кінцевий результат. Чим більше знатиме дитина, тим більше хотітиме довідатися ще, тим сильніше розумітиме, як вабить до себе рідна природа. Дорослі повинні виховати дітей так , щоб вони жили в дружбі з природою , щоб жодна істота не зникла назавжди.

 

Консультація для батьків 

«Знайомимо дитину з природою»

Ні для кого не секрет, що любов до природи формуються у дитини з дитинства. А проблема екології в сучасному світі стоїть на першому місці. Тому знайомити їх з навколишнім світом потрібно починати з самого раннього віку.

Природа оточує дитину завжди. Вона дає величезний запас знань, який може стати в нагоді йому в майбутньому. Звичайно, варто відзначити, що дорослий повинен бути для дитини не тільки наставником, а й особистим прикладом. Починати знайомити з природою потрібно в безпосередній для дитини обстановці, щоб це не було для нього стресом: коли ви знаходитесь вдома або на прогулянці. Наприклад: Кішка вмиває лапкою свою мордочку або хлепче молочко. Батьки повинні самі помічати ці важливі для дитини маленькі деталі і показати, як треба спілкуватися з тваринами: приголубити, погодувати, погладити, випадково не образити. Дуже важливим моментом є використання художнього слова при залученні дитини з виділеним об’єктом. Наприклад, маленьких віршів і потішок:

Як у нашої кішки

Біленькі ніжки,

Плямочками спинка,

М’яка шерстинка!

Чорний хвіст пухнастий

З ниткою сріблястою!

Ходить кішка поруч,

Що ж кішці треба?

Няв, мур! У кицьки,

Немає сметанки в мисці!»

Т. Єфімова

У кота на лапках

Кігті цап-царапки.

Спинка вигнута дугою, Розпушений хвіст трубою. Зафиркав він: – Фир, фир, фир!

Я забіяка з забіяк!

По-іншому не хочеться, Виходжу я на полювання. Ви дізнаєтеся тепер, Хто тут самий страшний звір.

У мене на лапках,

Кігті цап-царапки!

Ст. Гвозев

Мама пестить кошеня, віддаючи йому любов, ніжність і це все повторить за вами ваш маленький малюк. Він з ніжність буде поводитися з ним, тому що так показав йому його найрідніша людина на Землі – мама.

Прогулюючись з дитиною парком, зверніть увагу на різноманітність квітів на клумбі і величність дерев. Як приємно відчувати аромат троянди, ніжність і бархатистість його пелюсток, і небезпека шипів. Скільки незрозумілих для малюка нових знань дає їй природа. Скільки незвіданих доріжок піднесе йому світ.

Варто зазначити, що природа чинить величезний вплив на розвиток у дитини психологічних, пізнавальних, мовленнєвих і т.д. особливостей. Вона викликає у дитини багато незабутніх вражень.

При знайомстві з неживою природою, потрібно звернути увагу на те, щоб не давати малюкові ні яких теоретичних узагальнень. Дитина в ранньому віці все одно їх не зрозуміє. Краще дайте дитині можливість насолодитися моментом – скупатися в теплому водоймі або помацати холодну воду у джерелі. Це почуття радості дитина запам’ятає на все життя. Коли ми були маленькими, всі любили експериментувати. Проведіть досліди, але тільки так, щоб це не шкодило природі. Наприклад: «Що плаває, що тоне» або перетворення снігу, льоду у воду.

Дуже добре, якщо ви разом з малюком після отриманих вражень сядете малювати чи ліпити. Разом з ним ви висловите і закріпіть побачене. Він з нетерпінням буде чекати нової зустрічі з природою, здобувати знання, берегти природу, доглядати за нею.

Поступово батьки повинні ускладнювати зміст знань. Увага! Поясніть малюкові правила безпеки при спілкуванні з природою. Обов’язково власного поведінкою і вчинками покажіть дитині, як дбайливо ставитися до представників тваринного світу та об’єктів неживої природи. Бережіть природу! Любіть її! Бажаю успіхів.

 

Консультація для батьків 

«Екологічне виховання дітей у сім’ї»

Екологія – це наука, і виникла вона від слова ейкос – будинок, житло, місце мешкання. Це все живе, що нас оточує, ми дихаємо, чим ми живемо. Їх дошкільної педагогіки з’являлося нове напрям виховання – екологічне виховання.

З перших років життя у дітей формулюється початок екологічної культури. Діти бачать будинку, як мама доглядає за квітами, кішкою або собакою. Вони самі тягнуться до всього живого, їм хочеться погладити тварину і помилуватися красивими квітами.

Підростаючи, діти дізнаються, що кожна істота має свій «будинок», в якому є все для його життя. Екологічне виховання – це і є пізнання живого, що оточує дитину, в своєму середовищі, і наше головне завдання, навчити їх охороняти і берегти те, що вони бачать. Потрібно доступно пояснити дитині, що ламати гілку дерева не можна, особливо взимку. Зверніть увагу дитини на красу, які вони гарні в інеї. Взимку вони сплять і у них тільки ми захисники.

Потрібно коріння вкрити снігом, пояснюючи, що ми допомагаємо їм вижити узимку. Буваючи з дітьми взимку в лісі, зверніть увагу на тишу в лісі, її красу і як добре дихається в лісі.

Навесні природа змінюється, і ми радіємо кожній травинці і новим листочком. Починається робота на дачі і діти допомагають вам нехай зовсім мало, але вони тягнуться до цього, бачачи, як цим займаєтеся ви. У дачних масивів є ліс, ви буваєте там з дітьми. Ми всі тягнемося до природі, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям, послухати дзюрчання струмочка. Ми дорослі збираємо квіти, лікарські трави, нарвете лише стільки, скільки вам потрібно, і намагайтеся не рвати з корінням.

Збираючи у лісі гриби і ягоди, беріть тільки ті, які ви знаєте, а інші не чіпайте. Вони потрібні тваринам, вони ними живляться і лікуються. Як, наприклад, гриб мухомор, він такий гарний, помилуйтеся їм, але не чіпайте його, прийде лось і він йому знадобиться для лікування. Щоб гриби не зникали у нашого лісу, не порушуйте грибницю, поясніть дітям, що гриби потрібно зрізати ножем, тут виросте новий гриб.

Діти часто надходять жорстоко з природою і в усьому цьому винні ми дорослі. Не змогли навчити бачити красиве і піклується про те, щоб все, що оточує нас, тільки радувало.

Нагодуй птахів, повісьте годівницю за вікном або на балконі. Дитина сама буде класти туди корм. Хочете порадувати дитину, заведіть йому папужок або щигля, черепаху або хом’ячка. Поясніть і навчіть, як правильно за ними доглядати і дитина буде щасливий. У багатьох дітей є мрія мати друга поруч, це кошеня чи цуценя. І якщо ви завели собі тварину вдома, не викидайте їх на вулицю, коли вони підростуть, вони адже тварини і довіряють людям. Побажання вам виховувати у дітей почуття жалю, вчить бачити красу навколишнього світу і це не пройде даром. Якщо дитина буде дбайливо ставиться до всього і берегти цей «будинок» -ваше виховання не пройде

Даром. Вони будуть уважні не тільки до навколишнього світу, але і до вас дорослим.

      Наприкінці свого повідомлення хочеться запропонувати своє улюблене вірш Ст. Орлова.

«Живий буквар»

Нас у будь-який час року,

Вчить мудра природа

Вчить за календарем

По живому букварем

Птахи вчать співу

Павучок терпінню

Вчить нас бджолиний рій

Трудової дисципліни

Навчає жити у праці

І по справедливості

 

Конспект заняття для дітей 

Тема «І в саду, і на городі»

Мета: Фізичний розвиток:

Учити використовувати свої фізичні дані для спільної роботи з дорослими, виконуючи короткотривалі доручення, дотримуватись основних правил поведінки у природі, емоційно реагувати на дари природи.

Емоційно-ціннісний розвиток:

Розвивати умінні розпізнавати овочі й фрукти, впізнавати рослини найближчого оточення.

Пізнавальний розвиток:

Поглиблювати знання дітей про овочі та фрукти, особливості їх вирощування та способи вживання в їжу.

Мовленнєвий розвиток:

Удосконалювати вміння дітей відповідати на запитання та відгадувати загадки. Збагачувати словниковий запас дітей, розвивати зв’язне мовлення.

Художньо-естетичний розвиток:

Удосконалювати вміння помічати яскраві ознаки пір року, відображаючи їх у своїй художній діяльності.

Креативний розвиток:

Виховувати почуття задоволення від процесу та результату своєї праці.

Матеріал: малюнки із зображенням овочів та фруктів, кошик із площинним зображенням овочів та фруктів, два аркуші ватману з фоновим зображенням саду, городу, чарівна торбинка, лялька-кухарчук.

Хід заняття :

Вихователь. Малята, сьогодні ми поговоримо про ті дари природи, які люди вирощують у садах та на городах. Їх дуже багато і всі ми їх любимо. Як назвати одним словом все те, що росте на городі? Як називаються плоди, що достигають у садках?

Дидактична гра „Городники та садівники”.

Розміщую перед дітьми два аркуші ватману з фоновим зображенням саду та городу, ставлю кошик із зображенням овочів і фруктів. Кожна дитина по черзі підходить до кошика і дістає один плід та розповідає про нього: овоч це чи фрукт, як називається, якого кольору та форми, де він росте. Дитина виставляє плід на відповідний аркуш ватману і відповідно стає „городником” чи „садівником”.

Наприклад, це – помідор. Помідор – це овоч. Він червоного кольору, круглої форми. Помідор вирощують на городі.

Звертаю увагу дітей і пропоную назвати все те, що росте на городі, і все те, що росте у саду.

Фізкультхвилинка:

На городі працювали,

Ріпу, моркву виривали.

І в садочку ми бували –

Груші-яблука зривали.

Гарний урожай зібрали,

Всі раділи, танцювали.

Вихователь збирає малят навколо себе і показує їм ляльку-кухаря.

Вихователь. Прийшла до нас лялечка-Варка,

Вона нині куховарка.

Підкажіть ви їй малята,

Як усе це готувати.

Лялька дуже хоче приготувати щось на обід, але забула, як це зробити. Давайте ми їй допоможемо.

Що треба зробити з овочами і фруктами перед тим, як їх вживати чи готувати?

Навіщо мити овочі і фрукти?

Які овочі слід обов’язково почистити?

Які овочі можна вживати сирими?

Що готують із сирих овочів?

Які овочі можна засолити на зиму?

Які страви можна приготувати із картоплі?

Що можна приготувати із фруктів?

Яке варення можна приготувати із яблук, слив, груш, абрикосів, вишень?

Лялька-Варка дякує дітям за допомогу та пропонує відгадати загадки.

Дидактична гра „Впізнай за смаком”.

Вихователь. Певно, ще ніхто не знає,

Що на вас сюрприз чекає –

Дивовижний, непростий,

Таємничий і смачний.

Дидактична гра „Чарівна торбинка” (овочі та фрукти)

 

Конспект заняття з ОБЖД 

Тема «Подорож до Лісовичка»

Освітні завдання: Закріпити знання дітей про різні природні явища і правила поведінки в разі появи цих явищ. Вчити їх правильному поводженню в екстремальних ситуаціях. Користуватися предметами вжитку і сприяти оперуванню отриманими знаннями у штучно створених умовах. Розвивати пам’ять, мислення, мову, спостережливість. Виховувати у дітей відповідальне і дбайливе ставлення до природи та до власного здоров’я.

Словникова робота: збагачувати словник дітей новими словами: «довкілля», «природні явища», «стихійні лиха».

Методи і прийоми: Словесний – читання віршів. Практичний – ігри. Наочний – розгляд ілюстрацій.

Попередня робота з дітьми: бесіда про природні явища та стихійні лиха, читання художніх творів, вправляння у розв’язуванні проблемних завдань.

Демонстраційний та роздатковий матеріал: малюнки до ігор, рюкзаки та різні предмети, палатка.

Хід заняття:

Вихователь.

У краю лісів й річок має дім Лісовичок.

Він про все у лісі дбає, пильним оком доглядає.

Має друзів він багато, люблять друзі працювати.

Господарство лісу гарне – отже праця їх не марна!

Заходить Лісовичок

Лісовичок.

Ось, малята, ми знову й зустрілися. Я чекав вас, чекав до себе в гості й не дочекався. І вирішив до вас повернутися, щоб дізнатися і перевірити чи не нашкодили ви в лісі, чи не трапилося з вами якогось лиха. А для цього я приготував для вас цікаві ігри і перевірю, чи знаєте ви, як поводити себе в природному середовищі, які явища відбуваються в природі, і які сюрпризи вона може нам приготувати. Пропоную пограти в гру «Так чи не так».

Дидактична гра «Так чи не так»

Лісовичок.

Молодці! Правила поведінки в довкіллі ви добре знаєте. А чи знаєте ви, які явища зустрічаються в ньому і чим вони можуть загрожувати людині. Перевіримо це в грі «Назви природні явища» (пояснити природне явище, чим воно може загрожувати людям?)

Дидактична гра «Назви природні явища»

Вихователь.

Наші діти дуже люблять свій рідний край і бережуть його, роблять все, щоб краса не загинула, щоб наша земля була завжди веселою, квітучою.

Лісовичок.

Дуже радію від того, що ви такі не байдужі до свого краю, любите його всім серцем. І природа вас любитиме і оберігатиме. Бо добрих людей вона чує і розуміє та й не один раз допоможе. А я запрошую вас до лісу!

Вихователь.

Дякуємо тобі, Лісовичок, за запрошення. Але щоб відправитися в похід до лісу, нам треба до нього підготуватися. Куди ми будемо складати речі, які візьмемо із собою?

(відповіді дітей)

Ось у нас є багато різних речей. Ваше завдання: відібрати ті речі, які знадобляться для походу (ліхтарик, сірники, мотузки, запальничка, речі, іграшки, лопатка, рукавички і т.д.)

Дидактична гра «Збери рюкзак».

Діти, уявіть, що ми з вами прийшли до лісу. Раптом все небо вкрили сірі хмари, почалася гроза, загримів грім, виблиснула блискавка. Що ви будете робити в такій ситуації?

(відповіді дітей)

Щоб нам не намокнути під дощем, пропоную розкласти туристичну палатку. Діти з вихователем розкладають палатку)

Тепло та затишно у палатці. Аж хочеться заспівати.

(діти виконують пісню «Картошка»)

А щоб зігрітися після дощику, треба розвести вогонь, який і зігріє, і допоможе їжу приготувати. Хто знає, як безпечно розвести вогонь у лісі та як і чим загасити його перед тим, як іти додому?

(відповіді дітей)

Лісовичок.

Тепер я напевне знаю, що спокійно можу чекати вас у себе в лісі і що ніякого лиха з вами не трапиться.

Вам у походи ходити і мандрувати, мої діти.

Вмійте ж природу любити.

Кожній стеблині радіти.

Оберігайте ж повсюди шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде нашого рідного краю.

  

 

Освітня діяльність

 

     

            

 

Всесвітній день авіації та космонавтики

 

Наші цікаві заняття

 

 

 

4 лютого 2022 року вихователь різновікової інклюзивної групи “Яблунька” Дядій Г.М. запросила педагогів ЗДО на відкрите заняття “Розважимо Сніговика”. Заняття було інтегроване, сюжетне з використанням рівневих завдань. Були використані такі д/ігри: “Сніжку передай, ознаку називай”, “Обери ласощі для зимуючих пташок”, “Розмісти пташок на деревах” (зимуючі, перелітні). Діти із задоволенням декламували вірші, промовляли чистомовки, виконували дихальну та артикуляційну гімнастику. Методом мнемотехніки легко і швидко вивчили вірш “Снігурі”. Доречним на занятті було і використання телевізора в груповій кімнаті: вихованці спостерігали за відеогероєм Сніговиком, переглядали картинки-відповіді на загадки та провели музичну відеоруханку разом із мультиплікаційними сніговиками. Закінчилось заняття розмальовуванням снігурів (для молодших та інклюзивних діток по готовому шаблону, а старші діти обводили самостійно шаблон, а потім розмальовували його). Звичайно, в кінці заняття малюки отримали сюрприз від головного героя Сніговика. Дякуємо за результативність і чудову атмосферу!

  

        

    

2022 – 2023 навчальний рік

Відеоролик “Привітання вихованців з початком нового навчального року”

https://drive.google.com/file/d/19Zf0ZdZ8u2h8Y7_f797rZcJQceJtOcpt/view?usp=sharing

Дистанційне навчання на період воєнного стану

Консультація “Сім порад для батьків, як підтримати дитину під час війни”

 Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині? Радимо скористатися порадами від ізраїльських колег.
Слухайте
Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі — ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.

  Якщо дитина не хоче наразі спілкуватися, не змушуйте її говорити. Продовжуйте спостерігати за дитиною й наголосіть, що готові її вислухати, коли вона захоче виговоритися.
Не уникайте складних розмов
Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції. Утім, дитину засмучує власне стресогенна ситуація, а не розмови про неї.

Запропонуйте дитині поговорити й поставте їй відкриті запитання: «Що б ти хотів (-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. А відтак скористайтеся нагодою побути «учнем» і разом із дитиною дослідить питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова.

Контролюйте контент, який споживає дитина
Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Крім цього, навіть дошкільники можуть самостійно шукати відповіді на запитання, які їх цікавлять, в інтернеті. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла.

Будьте готові до будь-яких запитань та реакцій дитини
Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини.

Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід у минулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит і режим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу. Якщо дитина постійно відчуває стрес, погано почувається й не може нормально жити, зверніться по допомогу до практичного психолога.

Потурбуйтеся про себе
Ніхто не застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви — надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй — подбати про свій стан та психічне здоров’я.

Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій, тілесних затисків. Якщо відчуваєте, що вас переповнюють емоції і вам складно з ними впоратися, зверніться по допомогу до фахівця — практичного психолога, психотерапевта
здоров’я.
Підтримуйте рідних і приймайте підтримку
     Сім’я — найліпше джерело підтримки у складних ситуаціях, зокрема і під час війни. Тож покладайтеся на своїх батьків, братів і сестер і самі допомагайте їм. Війна та труднощі, які вона зумовлює, — можливість для сім’ї не лише продемонструвати свою стійкість, а й зміцнити родинні зв’язки.

Вірте у краще
    Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я.

“Війна і діти: що варто знати батькам про безпеку дітей”

Надзвичайні ситуації завжди пов’язані з високим рівнем стресу та тривоги, але водночас вимагають від людей сфокусованості та зібраності. Мати відповіді на всі питання завчасно неможливо, але добре знати, де ці відповіді можна знайти, щоб створити безпечне середовище для себе та своїх дітей. 

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні розробив поради щодо піклування про дитину під час війни. У цій рубриці ви знайдете вичерпну інформацію про харчування, гігієну, безпеку та психологічну підтримку дитини. 

Зазвичай у кризових ситуаціях батьки найбільше переживають за дітей. У ваших силах підготувати дитину до різних сценаріїв і допомогти їй бути в безпеці, навіть якщо вас не буде поруч. 

Цей розділ містить поради про те, що потрібно покласти до дитячого «рюкзака безпеки», важливі моменти, які варто проговорити з дитиною, щоб мінімізувати додатковий стрес та мати план дій на різні випадки. 

Зберіть для своєї дитини рюкзак із мінімальним набором речей. 

Він має включати:

  • фото з батьками, із написаними на звороті телефонами родичів, повною адресою, ПІБ дитини та групою крові (додатково можна нашити на одяг дитини бірку з цією інформацією або покласти в кишеню записку) 
  • дві пляшки води 
  • шоколад, печиво, хлібці, сухофрукти
  • потрібні лікарські препарати, лейкопластир, антисептики, захисну маску для обличчя 
  • вологі та сухі серветки невеликий рушник, зубну пасту та щітку, мило 
  • ліхтарик 
  • одну-дві улюблені іграшки дитини (вони забезпечать мінімальний психологічний комфорт) 
  • комплект змінного одягу

Також у дитячий «рюкзак безпеки» можна покласти телефон, якщо дитина вміє ним користуватись, та трохи грошей.  

“Як допомогти дітям пройти крізь виклики війни”

– Як пояснити 3–5-річним дітям, що зараз відбувається?

Нещодавно мені телефонувала мама трирічної дитини – вони виїхали з-під обстрілів. Її дитина час від часу повторює слова: “танки”, “вбивати”, “стріляти”, хлопчик став капризним, неспокійним…

Головне завдання батьків – подорожувати життям разом із дітьми й допомагати їм розуміти реальність, наскільки це можливо в їхньому віці. Але робити це в такий спосіб, аби вони, розуміючи цю реальність, могли далі жити, бути психологічно стійкими, розвиватися й любити.

У кожному віці – своя мова. Мова маленьких дітей дуже проста – це історії. Тож можна малювати щось, розповідаючи історії. Наприклад, мамі хлопчика, яка звернулася до мене, варто пояснити дитині, що зараз в Україні війна і спробувати намалювати її разом із ним. Треба пояснити, що це сумно й ми не хочемо, щоби так відбувалося, тим часом малюючи танки чи інші символи війни.

Тоді навколо танків треба намалювати щось світлими красивими кольорами, розповідаючи, що в України є воїни, які захищають нас – вони сильні та відважні. Треба наче оточити ці танки чимось хорошим, пояснити, що є багато добрих людей у світі, щоби зупинити війну та злих людей. Опісля можна взяти інший аркуш і намалювати на ньому сонечко, кажучи, що добро обов’язково переможе, ми переможемо й повернемося у свої домівки.

Ще одна гарна методика – терапевтичні історії та казки. Є готові казки з малюнками. Якщо ви не маєте такої історії, казку можна створити самостійно. Наприклад, якщо ви мусили втікати від війни, можете метафорично розповідати щось на кшталт:

Жила собі сім’я пташок у дуже красивому весняному лісі, вони любили там співати, гуляти. Але лихі звірі із сусіднього лісу напали на мирних пташок. Вони почали палити дерева. Їхній прекрасний ліс почав горіти. Тоді мама-пташка мусила взяти своїх пташеняток і полетіти з дому. Їм було тривожно. Вони прилетіли в інший сусідній ліс, де є багато добрих звірів і пташок. Тато пташеняти мужньо залишися у своєму лісі з іншими пташками, щоби боронити його…”.

– На що звертати увагу, коли треба звернутися до дитячого психіатра?

Зараз більшість дітей переживають стрес, і багато їхніх реакцій не є психічними розладами. Це дуже важливо розуміти. Якщо є тривога, пришвидшене серцебиття чи погані сни – це не означає, що є психічні розлади. Це нормальна реакція на ненормальну подію.

Також тривога не обов’язково є панічною атакою. І багатьом дітям, які стикаються зі стресом, не потрібні фахівці – їм потрібні батьки, які допоможуть врегулювати цей тривожний стан. Батьки мають природну функцію термостату для дитини – з ними дитина може віднайти рівновагу, якщо похитнеться.

Насамперед важливо, щоби батьки вміли турбуватися про себе та свою внутрішню рівновагу. Це не означає, що вони мусять постійно бути в стані рівноваги, – а що вони вміють її відновлювати. Тому це працює так: турбота про себе, взаємопідтримка, а потім – допомога дітям.

Звісно, деякі діти мають помітні труднощі. І це не просто про те, що вони вийшли з рівноваги, а потім повернулися. Тоді є сенс звернутися до фахівця. Якщо психолог бачить, що в дитини є посттравматичний стресовий розлад, вона пережила психотравмувальні події, була свідком вбивств чи розстрілів – фахівець може порадити звернутися до психіатра, щоби він діагностував дитину і планував допомогу.

– Які найпростіші речі батьки можуть робити, щоби допомогти дітям, коли в них з’являються гострі реакції на стрес (наприклад, важко дихати)?

Якщо порівняти тривогу з електричним ланцюжком, то вона залучає тіло (м’язи напружуються, швидко б’ється серце, є викид адреналіну, тіло готується втікати чи нападати) та свідомість (вона зосереджена лише на небезпеці й уважає, що все буде катастрофічно).

Висока тривога – реакція організму на небезпеку, вона була ще в первісних людей. Це не небезпечний стан, але треба допомогти дитині вийти з нього, бо втікати чи нападати немає потреби. Найлегший спосіб допомогти дитині стабілізуватися – через тіло.

Так, можна почати рухатися – ходити туди й назад, зробити якусь фізичну активність. Також варто повільно подихати. Під час тривоги дихання переходить “на автопілот”, а тому ми маємо перевести дихання в повільний глибокий спосіб. Можна повільно підняти руки на вдих, а потім повільно опускати їх на видих, показуючи дитині, наче здуваєте велику кульку. Так треба повторити кілька разів. Важливо все робити разом, бо так дитина відчуває, що вона не сама.

Також під час тривоги напружуються м’язи, тому з дітьми можна зробити просту вправу: спробувати напружити їх ще більше. А потім кажемо: “Уяви, що твоє тіло, наче спагеті в киплячій воді, стає м’яким” – і розслабляємося.

Під час тривоги з’являються думки, пов’язані з катастрофічністю всього, що відбувається. Натомість ми можемо разом із дитиною повторювати слова на кшталт: “Ми впораємося з усім, вистоїмо, переможемо”. Повторюйте короткі фрази, дихаючи водночас.

– Нині багато сімей стоять перед вибором: або залишатися в Україні всією сім’єю, або жінці з дітьми їхати за кордон. Що краще для дітей?

Відповідь на це запитання залежить від контексту – вона не єдина для всіх. Але мої поради такі: насамперед подумайте, які чинники впливають на ухвалення цього рішення, і не ухвалюйте його, якщо це відбувається під час паніки та емоційного стану.

Адже буває таке: усі виїхали, а тому я мушу виїхати, бо що я за мама. Треба проаналізувати та зрозуміти, що ви це робите для себе, щоби не відчувати себе поганою мамою, а не для добробуту дітей.

Далі зважте плюси й мінуси, якщо ви залишитеся та якщо поїдете. Наприклад, мінус, що за кордоном є невідомість, ви будете далеко, розлучені із сім’єю, а плюси – там безпечно, немає сирен і потреби в бомбосховищах.

Опісля добре подумайте. Адже може бути таке, що для дитини у Львові сирени не є проблемою. А є діти, які не можуть справитися зі звуком сирен і в них навіть з’являється енурез. Тому для них виїхати за кордон – вдале рішення.

– Ми виїхали за кордон, дитина тривалий час не бачить тата, бабусю та інших рідних, і незрозуміло, коли це станеться. Дитина сумує. Як їй пояснювати, чому так?

Коли дитина сумує, насамперед треба її обійняти. Наче обійняти її смуток. Це – добрий смуток, який є тугою любові. Треба сказати: “Я також сумую, розумію тебе”. Треба розділити біль дитини.

Далі спробувати відповісти чесно, але з надією: “Я не знаю точно, але дуже надіюся, що щодня ми на крок ближче до того дня, коли зможемо повернутися”. Розумієте, якщо ви скажете дитині: “Почекай ще 2 дні – і ми повернемося”, то за 2 дні в дитини буде велике розчарування. Це називається “псевдопотішання” чи “псевдооптимізм” – і це не корисно.

Третє, що треба сказати: “Подумаймо, як не витрачати марно час, поки ми чекаємо, а зробити щось корисне, підтримуючи тата”. Тоді треба спробувати знайти активність, на яку можна перемикнути дитину. Це природно регулюватиме її емоції. Смуток – це важлива частина життя. Втім, важливо не дозволити йому повністю затягнути небо. Війна не має скасувати життя.

– Коли лунає сирена, у шестирічної дитини з’являється протест. Мовляв, не хоче бути в безпечному місці – хлопчик вибігає надвір, кричить, протестує. Що робити?

Ми можемо сказати дитині: “Я розумію, що тобі це не подобається й тебе це дуже обурює. Мене також злять сирени, Путін і війна, яка руйнує наше життя”. У такий спосіб ми долучаємося до емоцій дитини. Коли дитина усвідомить, що її розуміють, навіть не погоджуючись із її поведінкою, їй буде легше знайти рішення.

Далі кажете: “Але є дуже важливе правило – коли лунає сирена, ми маємо бути в укритті”. Дітям легше сприймати щось, коли батьки твердо кажуть їм про це й це не обговорюється. А далі говоримо: “Краще подумаймо, як провести ефективно цей час”. Замість того, щоби казати дитині: “Не роби те й те”, ми можемо зацікавити й захопити її. А далі дослухайтеся до своєї батьківської мудрості, бо до кожної дитини є свій ключик.

– Дорослі помічають, що в них багато емоцій, агресії, які вони намагаються спрямувати, наприклад, у волонтерство. А як бути з дітьми, у яких також багато назбираних негативних емоцій? Наприклад, 13-річний син, старший брат якого служить у ЗСУ, повний ненависті й хоче втекти на фронт, аби “вбивати русню”.

Важливо розуміти, що злість буває різна. Одна річ – це праведна лють, з якою ти відчуваєш, що темрява посміла прийти на твою землю, грабувати й руйнувати. У цьому випадку злість – це наші обурення, сила, переконання, що ми в змозі вигнати цю темряву з нашої землі. І це добре почуття. Тоді можна легалізувати це відчуття і сказати: “Я тебе розумію, я пишаюся твоєю мужністю, відвагою. У тобі прокинувся справжній воїн”. Дитина має зрозуміти, що в її реакції немає нічого поганого.

Далі варто сказати: “Але ЗСУ не беруть у свої лави 13-річних хлопців. Звісно, ти ростеш, тому подумаймо, як ти можеш готуватися, щоби колись потрапити в ЗСУ”. Може, дитина захоче займатися спортом або відпрацьовувати швидкість бігу. Злість – це величезна енергія, наче повноводна гірська річка. Її неможливо зупинити, а треба опанувати і спрямувати в правильне річище.

Важливо також дати визначення злості. Я для себе визначаю це так: якщо ми відчуваємо праведну злість, ми – воїни світла. Воїни світла для мене – це коли я боротимуся за свою країну, але не втрачатиму людяності. Тут можна навести приклад нашого президента, який звертається до полонених і каже: “Якщо ви здаватиметеся, ми будемо ставитися до вас, як до людей”.

Так, хлопчику можна пояснити, що ми – воїни світла, і з нами – сили добра та правди. А якщо ми станемо такими, як вороги – жорстокими, цинічними, готовими катувати, то нічим не будемо відрізнятися від них. Коли багато людей зляться, нас усіх може заполонити ненависть, але вона забере сили робити щось.

– Я помітила, що дитині стає легше, коли ми займаємося звичними справами. Наприклад, смажимо млинці. Що ще може допомогти дитині, коли вже немає небезпеки?

Емоції – те, що приводить нас у “моціо”, що з латинської рух. Тобто емоції нас мобілізують для чогось. Відповідно, коли ми в емоціях, нам треба чути їх, розуміти, що вони означають, і діяти. Тому, аби пробудити позитивні емоції, важливо щось робити.

Ми робимо млинці, читаємо казки, йдемо на прогулянку, співаємо пісні – усе, щоби розбудити хороші емоції та підтримати бойовий дух. Ми всі потребуємо того, на чому можна зосередити увагу, певних вражень. Якщо ми цілий день дивитимемося негативні новини, емоції будуть зовсім інші. Я не кажу, що нам зовсім не треба дивитися новини, але треба обирати, куди скеровувати увагу.

Я б радив усім батькам узяти зошит чи аркуш і разом із дітьми зробити меню, як у ресторані, але різних активностей. Тоді треба поділити його – дещо треба робити щодня: спати, їсти, ходити на прогулянки. А дещо – у вільний час.

Також можна зробити так зване спеціальне меню, коли ми в бомбосховищі чи коли в дорозі. У мене троє дітей – зараз вони підлітки. А коли вони були маленькі, ми знали дуже багато ігор: у букви, вгадай тварину, розкажи історію, заспіваймо пісню. Коли ми кудись їхали, переходили з однієї гри в іншу, за порядком були ведучими, мали якісь активності – і все було добре.

Також треба бути гнучкими й мати запасні плани. Наприклад, у нас був план А, але зараз повітряна тривога, тому ми скасовуємо його, проте маємо план Б. Треба зробити вибір: “Які б не були обставини, ми будемо творити життя, згідно з нашими цінностями: любити, підтримувати, вчитися”. Варто подумати: “Якщо ми хочемо підтримувати одне одного, то як це зробити?”. Може, написати бабці смс, а може, намалювати малюнок.

Тобто ми не просто чекаємо, що закінчиться війна, а живемо змістовно. Коли ми даємо дітям приклад, як не зважаючи на труднощі, втрати й обмеження, бути творцями життя, а не жертвами, діти матимуть внутрішнє зростання, вони будуть стійкішими.

Багато хто думають, що якщо ми переживаємо психотравмувальний досвід, то будемо покаліченою нацією. Але дослідження кажуть, що це не так. Значна кількість людей, які пережили досвід психотравми, не мають розладів, а мають посттравматичне зростання. Вони кажуть, що взаємодіючи з цим досвідом, внутрішньо виросли – більше цінують прості речі, знають, що найголовніше в житті, мають відчуття внутрішньої сили, цінують взаємини. І важливо, щоби діти мали такий досвід.

– Батьки з дитиною перебувають у небезпеці, бачать, як прилітають бомби, смерть, перебувають у жахливих умовах. Як у таких обставинах давати дитині відчуття безпеки?

У такій ситуації дорослі не можуть дати дитині відчуття безпеки, бо ця ситуація справді небезпечна. Це страшні речі, які не мають траплятися з людьми. Ми не можемо сказати дитині: “Ти можеш бути спокійним”, коли щойно когось із його батьків вбило снарядом. Немає способу, що зробити, щоби дитина була спокійною.

Але, наприклад, один тато розповідав мені, як тримав дитину на руках, обіймав її та вони разом молилися. У критичних ситуаціях важливі присутність, обійми, разом повторювати слова підтримки й шукати можливість, як переміститися в безпечніше місце.

– Як допомогти 13-річній дівчинці сприймати інформацію безболісно, якщо майже всі її подруги виїхали за кордон і надсилають фото зі спокійного красивого життя?

Її біль говорить про те, що її це обурює. І це нормально. Якби їй це не боліло, то це означало б, що вона не відчуває серцем, а це не окей. Я не думаю, що тут завдання батьків у тому, щоби дитині не боліло. Бо тоді вона втратить чутливість. Я не думаю також, що завдання батьків – закрити дітям очі, щоби вони не бачили, що у світі є біль і страждання.

Діти мають навчитися жити у світі, де є біль, страждання, втрати, багато сумних речей. Радше мета – розділити цей біль із дитиною, говорити про те, що їй болить, чому її це обурює. І головне – що вона довідується про себе в цій ситуації.

Дитині боляче, що ті діти не чутливі – замість слів підтримки й молитов, вони надсилають фото з моря. Але, з іншого боку, ми можемо пояснити їй: “Можливо, ця подружка думала, що для тебе це буде підтримкою, вона сфотографувала море й надіялася, що воно тебе зігріє, бо тобі там зараз важко”.

Дитина має вчитися розуміти, що деколи люди роблять щось нечутливе не з поганих мотивів. І також має вчитися відповідати, наприклад: “Знаєш, мені зараз не хочеться дивитися на це. Я тут, я переживаю, мені боляче”. Треба вчити дитину соціальної та емоційної компетентностей у цій ситуації.

– Що робити, якщо ігри між 6–7-річними дітьми стали агресивними? Вони нападають одне на одного, б’ються, виганяють.

Діти вчаться регулювати злість і опановувати різні ролі. Під час війни вони експериментують із войовничими ролями. Це нормально, не варто забороняти. Важливо лише, аби діти розуміли, що є межа. Дитині треба пояснити, що ми маємо вміти домовлятися і знаходити компроміс, також потрібно розповісти: “Ти відповідаєш за те, як користуєшся своєю силою. І є межа, коли ти можеш когось скривдити, поранити, зробити боляче, зруйнувати взаємини”. Якщо цю межу порушують, батьки мають втручатися й повинні бути дисциплінарні наслідки.

– Як навчити дітей розуміти емоції, які вони відчувають, і контролювати їх?

Це – величезна тема про те, як розвинути емоційну компетентність. Це наче навчатися водити: треба постійно та стабільно тренуватися. Потрібно розуміти, що діти вчаться регулювати емоції, спостерігаючи за тим, як це роблять батьки.

Наприклад, коли я втомлений приходив із роботи й сердився, а з донькою треба було робити уроки, я казав їй: “Я зараз дратуюся, я не хочу на тебе кричати, бо це не твоя провина. Я піду в іншу кімнату, подихаю, заспокоюся й повернуся – тоді ми будемо робити уроки. Зараз мені треба пауза”. Зрештою, коли я часом не помічав, що роздратований, донька казала: “Тату, може, тобі треба вийти й подихати?”.

До того ж діти слухають, як ми говоримо про свої емоції, як називаємо їх, як розуміємо. Тут не можна просто прочитати книжку чи подивитися мультик – це те, чого треба навчатися щодня. І це навчання триває все життя.

– Як повідомити дитині про те, що вона втратила когось із батьків?

Тема втрати – зараз дуже універсальна. Адже йдеться не тільки про втрату, коли хтось близький помер, а і про втрату дому, домашніх тварин, звичного життя. Ми всі стикаємося зі втратами. Але, звісно, втрата близької людини – найбільш болісна.

Насамперед треба розуміти, що дітям важливо бути включеними в процес жалоби, який є в родині. Дітям важливо, щоби вони знали про втрату, щоби їм пояснювали обставини та що сталося. Жалобні ритуали також важливі, бо створені для того, щоби, з одного боку, ми усвідомили, що втрата відбулася. А з іншого – щоби могли прийняти, що людина завершила свою подорож у цьому тілі, але любов до цієї людини не завершується. Не дати дитині пережили жалобу – це не дати їй змоги любити тих, кого вона любить.

Дітям важливо бути на похованні, дивитися фотографії, згадувати, сумувати. Коли вони сумують, їх треба обіймати, підтримувати, вибудовувати історії, берегти спогади, запалювати свічку в пам’ять, садити дерева в пам’ять, розповідати про життя людини. І, пам’ятаючи її, жити далі.

– Щоби бути стійкими та підтримувати дітей, батькам насамперед треба подбати про себе. Як і що зробити для себе, щоби бути в ресурсі?

  1. Забути про те, що ми маємо бути в ідеальному ресурсному стані. Це – війна. І це не час, коли ми можемо бути без стресу, відновленими й мирними.
  2. Важливо бути добрими до себе. Адже багато наших сил часто витрачаються на те, щоби навантажувати й “пиляти” себе. Хтось почувається винним, що не там, де треба абощо. Однак треба вчитися бути собі добрим другом. Зробив помилку – попроси вибачення, зроби висновки, виправ і не “пиляй” себе. Бути добрим другом собі – це розуміти, що ти маєш право помилятися.
  3. Мати меню активностей і добре планувати день. Напевно, найголовніше запитання зараз – це “що не робити?”. Адже є багато нових завдань, а ми не маємо стільки ресурсу. Тоді треба перепланувати життя – ми не можемо втиснути все. Тому треба подумати про другорядні речі, які можна скинути, розуміючи, що це можна продовжити після війни. Тоді з’являється ресурс на те, що ти маєш робити зараз.
  4. У нас є два джерела ресурсів: коли ми турбуємося про себе та коли хтось турбується про нас. Треба розуміти, що не егоїстично просити когось потурбуватися про нас. Тоді про це треба сказати прямо, не чекаючи, що людина здогадається.
  5. Треба розуміти, що ми стикаємося з жахом війни, але ніколи зорі не бувають такими ясними, як у найтемнішу ніч. Тож треба навчитися бачити зорі в цій темряві. Війна показала нам, хто ми, ким ми хочемо бути й показала багатьох людей такими, якими ми не сподівалися їх побачити. І ці речі треба “фотографувати серцем” – треба на них дивитися, зворушуватися, запам’ятовувати.

Коли ми дивимося на це сяйво – воно наповнює нас і ми також стаємо світлом. А це – величезний ресурс. Так ми не виснажуватимемося. Адже те, що ми робимо, також нас надихає. Так, життя важке, зараз важкий період для всіх нас. Але коли ми робимо те, що є світлом, як-от зайняти своє місце в строю, долати страх, діяти мужньо, допомагати іншим, віддавати свої кошти, які заощаджували на відпустку, збройним силам – ми стаємо світлішими й щасливішими.

Досвід роботи

Білик Тетяни Анатоліївни

Заняття для дітей старшого дошкільного віку.

Тема:“Житло – яке воно є”

https://drive.google.com/drive/folders/1ZdINqxMtgrEmnCmv7TtiTxu30O-HUh4G?usp=sharing

Авторське відео.

Заняття з розділу “Художньо-продуктивне образотворення” (ліплення)

Тема: “Осінній листочок”

https://drive.google.com/file/d/10cLUv-ESBzJOcPR6AlGPC_Egn2vZ3cJS/view?usp=sharing

Заняття з розділу “Художньо-продуктивне образотворення” (малювання)

Тема: “Нетрадиційні техніки малювання в ЗДО”

https://drive.google.com/file/d/1gxgHgIrt3-hqy-7ywKNPG8ewnX-BM46R/view?usp=sharing

Заняття з розділу “Літературне образотворення”

Тема: “Мнемотаблиця жовтень”

https://drive.google.com/file/d/1EqHcQgbOEFYZb5ZS-BOQQoykPSkKEIYZ/view?usp=sharing

Заняття з розділу “Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі”

Тема: “Вчимо цифри від 1 до 10”

https://drive.google.com/file/d/1RvSTlEsc9s4DHSduAdlpPshSIlSJhfCR/view?usp=sharing

Заняття з розділу “Екопростір розвитку дитини “Предметний світ”

Тема: “Вибухонебезпечні предмети”

Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з основними морально-етичними цінностями на основі творів В.О.Сухомлинського

https://drive.google.com/drive/folders/1ANhU7hshx7tif22F1BaGZssmvynxMx0X?usp=sharing

Руханка «Крокуй до укриття»

https://drive.google.com/file/d/1BUpVofnRDZ4V94_NBHLkqNSV52f0UgtP/view?usp=sharing

Досвід роботи

Дорошенка Василя Васильовича

«Здоров’я та фізичний розвиток»

“Загальнорозвиваючі вправи”

“Комплекс вправ в приміщенні”

https://drive.google.com/file/d/1MRXTx5as3Qz9DzoLDBgjkO4zFgQ–g6o/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1BaRCfHkcaKnX5VlU_5V6yLz1DLfgU-PJ/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1_4X_2vQLMYFWYicZ5J4u6F_edhLuHbAQ/view?usp=sharing

Досвід роботи

Дядій Галини Миколаївни

Заняття з розділу “Художньо-продуктивне образотворення” (аплікація)

Тема: “Золота берізка”

https://drive.google.com/file/d/1g60OOi0M0mK1KtDnuDnPqXZ1goIbikf5/view?usp=sharing

Руханка «Крокуй до укриття»

https://drive.google.com/file/d/1BUpVofnRDZ4V94_NBHLkqNSV52f0UgtP/view?usp=sharing

Зворотній зв’язок

https://drive.google.com/file/d/157ZruIs1h7AAtInqco-4h8iUmaAAqSCh/view?usp=sharing

Заняття з розділу  “Дитина в природньому довкіллі”

Тема: «Зимуючі птахи»

https://drive.google.com/file/d/1V-l5GNvl7XdSPhQKPB-RiUywLZK9mCwR/view?usp=sharing

 Заняття з розділу “Комунікативний розвиток особистості”

 Тема: вивчення вірша «Сидить білка на пеньочку» (мнемотехніка)

https://drive.google.com/file/d/1H_-QbwrBBb-gnvx69JKq44HDSdGmNBjg/view?usp=sharing

Заняття з розділу “Художньо-продуктивне образотворення” (малювання) нетрадиційна техніка

Тема: «Осінній букет»

https://drive.google.com/file/d/1tdh8SfhAGOr5KzylN2B5OhSIVrr_2K01/view?usp=sharing

Заняття з розділу “Екопростір. Соціальний світ. “Дорожні знаки”

https://drive.google.com/file/d/11QSqgcjaF_iuHkjOzKyFutplgEN35PHI/view?usp=sharing

Заняття з розділу  “Комунікативний розвиток особистості”

Тема: «Осінь»

https://drive.google.com/file/d/1EeQLKjAfnf2k-4PTI5vYiSBLbjpD5J2f/view?usp=share_link

Заняття з розділу  “Художньо-продуктивне образотворення” (ліплення)

Тема: «Котик»

https://drive.google.com/file/d/1a202S_InsYXeqYh0ZXHYVA4eRYPyTKDV/view?usp=sharing

 Заняття з розділу  “Художньо-продуктивне образотворення” (аплікація)

Тема: «Миколайчик»

https://drive.google.com/file/d/1PHZoJYp8sUDlraNbCgi0rhvU6XjXB6BR/view?usp=sharing

Заняття з розділу   “Художньо-продуктивне образотворення”  (нетрадиційна техніка)

Тема: “Яблучко”

https://drive.google.com/file/d/1EYVvvhLHHD8b0Y49L66JBKhrxpF-ik_U/view?usp=sharing

Заняття з розділу “Літературне образотворення”

Тема: “В гості казка завітала”

https://drive.google.com/file/d/17yB9DmjGE-jzWVsOTzTsfpez-PNo-23d/view?usp=sharing

 

Досвід роботи

Завалко Владислави Михайлівни

Заняття з розділу  “Художньо-продуктивне образотворення” (аплікація)

Тема: «Миколайчик»

https://drive.google.com/file/d/1PHZoJYp8sUDlraNbCgi0rhvU6XjXB6BR/view?usp=sharing

Руханка «Крокуй до укриття»

https://drive.google.com/file/d/1BUpVofnRDZ4V94_NBHLkqNSV52f0UgtP/view?usp=sharing